Храм був похований під вулканічним попелом на століття, заново відкритий у 1733 році, частково відновлений
Реставрація Прамбанана — від відкриття у 1733 році до землетрусу 2006 року
Сучасне враження відвідувачів Прамбанана — результат майже 90 років реставраційної роботи. Храм був похований під вулканічним попелом у 16-17 століттях, частково заново відкритий голландським топографом у 1733 році, офіційно задокументований у 1885 році та значно відновлений з 1937 по 1953 рік. Землетрус у Джокьякарті 2006 року пошкодив кілька храмів і спричинив нову реставраційну кампанію. Цей путівник — ясна фактична історія реставрації.
Забронювати вхід до Прамбанана ↗Поховання та повторне відкриття (16-19 століття)
Династії Шайлендра й Санджая центральної Яви занепали в 10-11 століттях; Прамбанан, імовірно, був покинутий до 11 століття. До 16-17 століть храми були частково поховані під попелом від вивержень сусіднього вулкана Мерапі. Рослинність заросла споруди. Місцеві яванці знали про руїни, але вважали їх священними та уникали їх; ідентичність середньовічного царства було втрачено.
У 1733 році голландський топограф К. А. Лонс зазначив Прамбанан на своїх картах Яви. Перша офіційна європейська документація з'явилася в 1885 році, коли голландський колоніальний археолог Й. Гронеман опублікував ілюстровані описи. Храм був руїною — головні святилища частково обвалилися, кам'яні фрагменти розкидані по всьому комплексу, навколишні 224 храми первара майже повністю повалені.
Реконструкція 1937-1953 років
Велика реставрація почалася в 1937 році під керівництвом голландської колоніальної археологічної служби. Храм Шиви був у пріоритеті — найважливіший і найбільш повністю обвалений. Реставрація використовувала метод анастилозу: автентичні фрагменти каменю сортувалися, визначалося їхнє початкове положення за слідами різьблення, і вони збиралися назад у початкову структуру. Відсутні камені залишали як прогалини, а не замінювали сучасним матеріалом.
Друга світова війна перервала роботи; японська окупація Яви (1942-1945) зупинила реставрацію. Після здобуття Індонезією незалежності (1945) індонезійський уряд продовжив роботу. Храм Шиви був здебільшого завершений до 1953 року, храми Брахми й Вішну наступними протягом подальших десятиліть. 224 храми первара так і не були повністю відновлені; більшість залишаються частковими руїнами. ЮНЕСКО внесла Прамбанан до списку в 1991 році.
Землетрус 2006 року та його наслідки
27 травня 2006 року в регіоні Джокьякарти стався землетрус магнітудою 6.3. Землетрус забрав життя понад 5,500 людей і пошкодив тисячі будівель. У Прамбанані головні святилища не постраждали серйозно завдяки сейсмостійкій конструкції середньовічних яванців (зчеплений камінь без розчину). Однак кілька менших допоміжних храмів обвалилися й потребували реконструкції.
Реставраційні роботи після 2006 року були зосереджені на стабілізації пошкоджених храмів і сейсмічному зміцненні головних святилищ. Деякі з реконструйованих храмів тепер включають непомітні відвідувачам деталі сейсмічного посилення, розраховані на майбутні землетруси. Храмовий комплекс знову відкрився для відвідувачів приблизно через 18 місяців після землетрусу. Реставраційні роботи тривають; незначні зміщення каменю щорічно усуваються.