Що подивитися в Прамбанані

Трімурті — Шива, Брахма і Вішну

Три центральні вежі розташовані по осі північ–південь і всі звернені на схід, тому післяполудневий візит застає західне світло, що ковзає їхніми різьбленими фасадами й видовжує тіні вздовж кам'яних плит двору. Храм Шиви в центрі — найвищий і архітектурно найскладніший, підіймається на 47 метрів, з основою завширшки 34 метри й плануванням із п'яти камер. Східна камера, доступна через головні сходи, відкривається до центрального святилища з тримметровою статуєю Шиви Махадеви, що стоїть. Три інші камери, орієнтовані на північ, південь і захід, зберігають статуї Дурги, що вбиває демона-буйвола (північ — відома місцево як Лоро Джонгранг, струнка діва з легенди про заснування храму), мудреця Агастьї (південь) і Ганеші (захід). Східний вхід фланкують менші святилища-охоронці Махакали й Нандгісвари — двох лютих супутників Шиви, що відгороджують внутрішнє святилище від зовнішнього світу.

Храм Брахми стоїть на південь від Шиви, а храм Вішну — на північ, кожен заввишки 33 метри й завширшки 20 метрів, кожен з однією камерою, де знаходиться статуя божества. Брахма зображений із чотирма обличчями, що символізують його нагляд над чотирма сторонами світу й роль бога-творця індуїстської Трімурті; Вішну-охоронець тримає свої атрибути — мушлю, диск, булаву й лотос. Різьблені рельєфи на внутрішніх балюстрадах цих трьох храмів — художнє серце комплексу: епос Рамаяни розгортається на храмах Шиви й Брахми (починаючи зі східного входу й читаючись за годинниковою стрілкою — обхід прадакшина), тоді як храм Вішну несе сцени з Крішнаяни, взяті з Бгагавата-пурани. Повільне читання проти годинникової стрілки було б серйозною культурною помилкою на діючому священному індуїстському об'єкті; завжди рухайтеся разом із храмом, а не проти нього, і вирізьблена розповідь розкриється в тому порядку, який задумали майстри.

Храми вахан — Нанді, Хамса і Гаруда

Прямо навпроти кожної вежі Трімурті, на східному боці внутрішнього двору, стоїть менший храм, присвячений вахані цього божества — тварині-засобу пересування, на якій бог традиційно зображується таким, що подорожує космосом. Храм Нанді звернений до Шиви й найкраще зберігся з трьох: усередині — внушна статуя священного бика Нанді в класичній позі на колінах, обабіч неї ще два рельєфи із зображенням Сур'ї, бога сонця, що їде на колісниці, запряженій сімома кіньми, і Чандри, бога місяця, на колісниці, запряженій десятьма. Присутність Сур'ї й Чандри поряд із Нанді — одна з найнезвичайніших іконографічних груп на Яві, і вона винагороджує кілька тихих хвилин у камері, перш ніж ви рушите далі. У камері прохолодно навіть у пізній післяобідній час, а відполіровані боки Нанді показують місця, де століття шанобливих рук прочан торкалися бика.

Храм Хамса, навпроти Брахми, спочатку був присвячений священному лебедю (чи гусаку), що слугує засобом пересування Брахми; сьогодні його камера порожня — оригінальна статуя втрачена за століття землетрусів, вулканічного попелу й пограбувань. Храм Гаруда, навпроти Вішну, колись вміщував би зображення людини-орла Гаруди, великого засобу пересування Вішну й національного символу сучасної Індонезії, зображеного на державному гербі країни та на хвостовому оперенні літаків Garuda Indonesia; його камера також порожня. Навіть без своїх статуй три храми вахан визначають геометрію внутрішнього двору й симетрію щоденної священної процесії. Обхід усього внутрішнього кільця — Шива, Брахма, Вішну, потім назад через Нанді, Хамсу й Гаруду — займає приблизно 45 хвилин неспішним кроком, довше, якщо зупинятися й читати рельєфи.

Малі святилища та руїни первара

Вісім менших споруд завершують внутрішнє огородження й непомітно закріплюють геометрію центральної площі. Два храми Апіт фланкують двір з півночі й півдня, можливо спочатку присвячені Лакшмі та Сарасваті відповідно, хоча їхні камери сьогодні порожні, а присвяти виведені з іконографічних фрагментів, а не з написів. Чотири малих святилища Келір стоять низькими екранами біля сторін світу внутрішньої стіни, блокуючи прямі лінії огляду до внутрішніх святилищ у класичній індуїстській манері відокремлення священного від мирського, а чотири малих святилища Паток займають внутрішні кути як прикордонні знаки. Жодне з них окремо не вражає, але разом вони виражають складну космологічну симетрію комплексу: центральна гора (Шива), фланкуючі піки (Брахма й Вішну), навколишні охоронці й екрани-святилища, а за ними — зовнішнє кільце підношень.

Це зовнішнє кільце — поле первара. Початковий комплекс 9 століття містив чотири концентричні ряди малих допоміжних храмів — 44, 52, 60 і 68 святилищ від внутрішнього ряду назовні, загалом 224 храми первара плюс центральна група. Більшість із них обвалилися за століття від землетрусів, вулканічного попелу сусіднього Мерапі та розбирання каменю. За останніми даними реставрації, повністю відновлено лише шість первара; решта збереглися як контури фундаментів і купи складеного каменю на трав'янистій рівнині на схід, північ і південь від внутрішніх стін. Прогулянка серед них у тихий буденний день, з центральними шпилями за спиною й полем руїн попереду, — одна з найатмосферніших частин візиту й момент, про який багато мандрівників розповідають нам потім як про найбільш запам'ятовуваний.

Чанді Севу — буддійський комплекс за 800 метрів на північ

Більшість відвідувачів залишають Прамбанан, не усвідомлюючи, що той самий квиток веде їх пішки чи невеликим електричним шаттлом за 800 метрів на північ, до Чанді Севу — другого за величиною буддійського храмового комплексу Індонезії після Боробудура й дивовижного контрапункту до індуїстської монументальності головної канді. Збудований наприкінці 8 століття, трохи раніше за сам Прамбанан і за буддійської династії Шайлендра, яка також замовила будівництво Боробудура, Севу спочатку був відомий під санскритською назвою Манджушрігриха (Дім Манджушрі), що підтверджено написами, виявленими на місці у 1960 році. Яванська назва Севу означає «тисяча» й відображає місцеву легенду про міфічний масштаб храму; історичний комплекс насправді містить 249 споруд, розташованих концентричними кільцями допоміжних святилищ навколо одного центрального хрестоподібного храму діаметром 29 метрів і заввишки приблизно 30 метрів над навколишньою рівниною.

Найяскравіша візуальна деталь Севу й одна з найфотографованіших деталей обох комплексів — пара великих статуй охоронців-двараппала, що фланкують кожен із чотирьох сторін світу входів до центрального храму. Вирізьблені в позі на колінах, що стискають важкі дубини, з випуклими очима й вищиреними ротами, вони дивовижно добре збереглися порівняно з рештою об'єкта й залишаються одними з найкращих зразків центральнояванської скульптури охоронців. Контраст із безтурботними індуїстськими божествами Прамбанана різкий і навмисно такий: внутрішні камери Севу були просторами буддійського богослужіння Магаяни, присвяченими бодгісаттві Манджушрі, втіленню трансцендентної мудрості. Відведіть 30–40 хвилин на неспішний обхід комплексу. Шаттл від головних воріт Прамбанана курсує часто й включений до стандартного квитка; у прохолодний день сухого сезону прогулянка через сполучний парк — більш винагороджувальний варіант.

Чанді Плаосан — храм індуїстсько-буддійського шлюбу

За кілометр на північний схід від головного комплексу Прамбанана, за межами кордону платного комплексу й у короткій поїздці (лічильниковий райдшерінг або замовлена машина з вашого готелю в Джокьякарті підійдуть однаково добре), Чанді Плаосан — найвинагороджувальніше доповнення для мандрівників із глибшим інтересом до релігійної історії Яви. Комплекс розташований у селі Бугісан в окрузі Клатен, серед діючих рисових полів, і був збудований у середині 9 століття — його написи датуються періодом між 825 і 850 роками — Прамодгавардгані, принцесою буддійської династії Шайлендра, та її індуїстським чоловіком Ракаї Пікатаном із лінії Санджая. Шлюб між буддійською царицею й індуїстським царем широко трактується істориками як момент формального примирення двох великих релігійних традицій Яви, а Плаосан — його архітектурне увічнення: буддійський храм, заснований у центрі індуїстської держави.

Об'єкт розділений на два комплекси: Плаосан-Лор на півночі та Плаосан-Кідул на півдні, спочатку єдиний безперервний комплекс. Разом вони містять 174 споруди — 116 ступ і 58 святилищ, — більшість набагато менші за центральну канді, розташовані на трав'янистій території, яка бачить лише малу частку пішохідного трафіку Прамбанана. Землетрус у Джокьякарті 2006 року завдав значної шкоди й підштовхнув програму розкопок, яка поступово відновила два головні парні храми; навколишні ступи залишаються частково реконструйованими. Для фотографів післяполудневе світло в Плаосані м'якше й нижче, ніж у Прамбанані, тому що самі храми менші, а навколишні рисові поля ловлять золото сонця сухого сезону. Плаосан не входить до стандартного напівденного маршруту по Прамбанану; його легко додати як 45-хвилинне розширення перед поверненням до Джокьякарти.